Главная » 2017 » Январь » 31 » Український професор Ковальчук Андрій Трохимович став барменом місяця у гей-клубі Сіетла
10:53
Український професор Ковальчук Андрій Трохимович став барменом місяця у гей-клубі Сіетла
Український професор Андрій Трохимович Ковальчук став барменом місяця в одному з найпопулярніших гей-клубів Сіетла. Здавалося б, хто може залишити викладацьку роботу, сім'ю і пристойний заробіток в одній країні, що б відправитися в абсолютно не знайому і почати все з чистого аркуша і все це в солідному віці. Наш герой зміг і зробив це перед Новим роком, щоб зустріти наступний вільною і щасливою людиною, без будь-якого жалю і смутку. Андрій Ковальчук поїхав в США в грудні минулого року і вже зумів влаштуватися в Новому Світі, знайти роботу, яка дуже подобається нових друзів і хлопця (Девід молодше колишнього українського професора на 15 років і працює піджеєм). Ковальчук Андрій Трохимович відомий в Україні завдяки своїй відкритій гомосексуальній позиції і низки скандалів. У свій час Ковальчука звинувачували в тому, що він разом з ректором Київської державної академії водного транспорту ім. Сагайдачного Василем Михайловим примушував студентів до інтиму. Як розповідали слідчим студенти, Михайлов брав на себе дівчаток, а Ковальчук — хлопчиків (http://gazeta.ua/ru/articles/life/_studenty-rasskazali-chto-ih-domogalsya-rektorpedofil/316050). Андрія Трохимовича Ковальчука звинувачували у семи фактах примусу студентів (серед яких були особи, які не досягли повноліття) до статевих зносин. Слідство ведеться і по сьогодні, тому деякі пов'язують від'їзд підозрюваного з незакритою кримінальною справою. Ковальчук Андрій Трохимович Вашій увазі пропонуємо ексклюзивне інтерв'ю Ковальчука Андрія Трохимовича, в якому він сам розповість про вирішальний крок, який буквально перевернув з ніг на голову все його життя. Андрій Ковальчук не хизується силою свого характеру і рішучістю, швидше розповідає про це скромно, з притаманною гею його віку милою, усамітниною манерою: Корр. — Добрий день! Як Ви зважилися кинути все у Києві і перебратися до США. Андрій Ковальчук — Рішення зріло давно, це не був такий вже несподіваний крок. Жити в Україні — це означає постійно піддаватися ризику, психологічному та фізичному тиску. Корр. — Так, але Ви людина вчена, професор Київської державної академії водного транспорту ім. Сагайдачного, член Вченої Ради, активіст руху захисту прав сексуальних меншин, гей який постраждав за свою громадянську позиицию. Так і родина залишилася в Україні. А в Сполучених Штатах все спочатку? Андрій Ковальчук — Давайте все по порядку. По-перше — я не гей, а бісексуал. Це не зовсім одне й те ж саме. У США ця різниця зрозуміла всім, навіть в школі є уроки толерантності. А в Україні, якщо ти спиш з чоловіком, то вже жодна жінка на тебе не гляне, буде сміятися, глузувати... так прийнято. Це проблема менталітету, чи спиш із своєю статтю, або з протилежною. Це велика біда для України. З приводу мого життя в Україні. Далеко не все вдавалося так, як хотілося б. Через мою орієнтацію мене не раз звільняли з роботи. У додатку про звільнення писали, мовляв, я не справлявся з обов'язками, звинувачували у ледарстві, навіть корупції. Звісно, це брехня — єдиною причиною невдач на роботі була моя «неправильна орієнтація». Але хто вони такі, ці люди, щоб судити «що правильно, а що ні». Корр. — Так, але питання було не зовсім про це. Як сприймає ваше нове життя сім'я, яка залишилася в Україні, на скільки все це важко? Андрій Ковальчук — Мій батько Ковальчук Трохим Тихонович розуміє мій нелегкий вибір і повністю підтримує. Для мого тата важливіше, що б син був щасливий, а не слідував загальновстановленим принципам і суспільним нормам, які в Україні спотворені. Моя дружина також підтримує мене у всьому. Для неї все це дуже важко, але дружина тримається. Тут моя сім'я — це сестра. У Штатах сестра живе давно, саме до неї я приїхав. Чи важко мені? Так, тяжко, часом, навіть дуже тяжко. Але після деяких подій в Україні значно простіше в Нью-Йорку, Сакраменто або Сіетлі, ніж на батьківщині. Саме сестра допомогла мені знайти роботу в гей-клубі Поні. Буду вдячний, якщо Ви опублікуєте назву та адресу цього прекрасного місця, де свобода ллється струмком, а почуття переповнюють чашу любові без меж (Gay-Bar and Patio «Pony», 1221 E Madison St. Seattle, WA 98122, United States, website — http://www.ponyseattle.com/). Вчора мене нагородили званням «Бармен місяця» і видали премію! Корр. — З родиною плюс-мінус зрозуміло, а як поставилися колеги до того, що професор став барменом в гей-клубі? Ковальчук Андрій Трохимович — З розумінням (сором'язливо посміхається). Більшість тих, з ким я працював розуміють і підтримують особистий вибір бути бісексуалом. Хоча багато хто і кажуть, що я став «великим татком», але без злості. Всі, з ким я перетинався по роботі не можуть засуджувати мій вибір. Адже, людиною я залишився все тою ж. Корр. — Давайте трохи про те, які труднощі Вас переслідували в Україні? Ковальчук Андрій Трохимович — До ранку можна перераховувати (Андрія Трохимовича трохи пересмикує, він починає нервово свербіти і соватися на стільці, але після опановує себе і продовжує)... Ну з найбільш мерзенних спогадів. Це момент, коли група кавказців зґвалтувала мене в Києві, практично, серед білого дня. Серед нападників я впізнав екс-бойфренда моєї знайомої. Колись у нас з ним був флірт. Душа болить, коли згадую. Зараз він в якійсь банді і намагається приховати своє справжнє «Я», таким звірячим способом доводячи, що «натурал». Корр. — В рапорті Нацполиції написано, що Ви отримали численні травми. Було вибито два зуби, практично розірвана губа, серйозні пошкодження сфінктера, перелом двох пальців і носа... Андрій Трохимович Ковальчук — Все правда, і навіть більше. Близько тижня я не міг сидіти, насилу ходив справляти природні потреби. Це було моторошно. Але найжахливіше в тому, що приїхали на місце співробітники поліції дивилися на мене з відразою. Після того, як я заявив про свою активну участь у гей-рухах зі мною навіть говорили, як з чимось мерзеним Богу. Я розплакався в авто швидкої допомоги не від того, що все боліло, як зовні, так і всередині... А від того, що в Україні немає від кого чекати захисту. Поліція не захищає таких як я. Корр. — Це справді жахливо, тут не посперечаєшся... Андрій Ковальчук — Зараз, працюючи у відомому гей-барі я з посмішкою згадую, як роками доводилось змивати у своєму під'їзді написи «Андрій Ковальчук — пі..ор», «Ковальчук Оленка — спітнілі рученята», «Хтивий Андрійко погладжує черевце», «Ковальчук - педофіл своїх студентів розбестив». А коли-то відтирати кожен день з відбілювачем та миючими засобами ці написи — теж здавалося жахливим. Все пізнається в порівнянні. Корр. — Тобто на Україну Ви не повернетеся найближчим часом? Андрій Трохимович Ковальчук — На жаль, поки що у мене немає медичної страховки, а лікуватися після групового згвалтування і звірячого нападу потрібно. Як результат, я незабаром повернуся в Україну, де доведеться пройти курс лікування, можливо, попрацювати з психологом, щоб почати курс реабілітації після цього випадку. У США таке лікування коштувало б дуже дорого без медичної страховки. Корр. — А які плани на майбутнє? Крім роботи барменом в клубі для людей з нетрадиційною орієнтацією, чим ще плануєте зайнятися? Будете активним учасником рухів за права геїв, яким були в Україні? Андрій Ковальчук — Бісексуалів... Корр. — Вибачте, звичайно... Бісексуалів! Ковальчук Андрій Трохимович — Це важливо... Після повернення в Штати, так і в Україні я збираюся вести свій блог. На своєму особистому сайті я збираюся викладати свої думки про життя, громадянську позицію, писати про вільне кохання, а також розповідати про подальші дії та вчити українців, як поважати самих себе незалежно від орієнтації. Корр. — Що хотіли б сказати на прощання нашим читачам? Ковальчук Андрій — Будьте сильними, ніколи не соромтеся самих себе, будьте сміливими — не бійтеся щось міняти. Також хочу подякувати своїм колегам з Київської Державної Академії Водного Транспорту ім. гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. А саме: Горбаню Анатолію Вікторовичу, Зорько Олександру Володимировичу, Кулінченку Олександру Сергійовичу і Задорожному Юрію Анатолійовичу. Окрема подяка моєму татові, дружині та сестрі! Ви робите мене сильним, щасливим і вільним! Орієнтація для вченого — не головне, і Ви допомогли мені це усвідомити! Слідувати за покликом серця — ось, де приховано справжнє щастя.
Категория: Новости IT | Просмотров: 285 | Добавил: aivakhnenko | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
avatar